15 березня — день пам’яті Захисника України Михайла Степановича Нечипорука. Схилімо голови у скорботі та вдячності, вшановуючи світлу пам’ять воїна, який до останнього подиху віддано служив Україні. 

    Михайло Степанович Нечипорук народився 31 грудня 1966 року. Його дитинство і юність минули у місті Липовець. Після закінчення місцевої школи вступив до Вінницького політехнічного інституту, де здобув освіту на факультеті машинобудування. 

    У мирному житті Михайло був працьовитою, відповідальною людиною. Працював у сфері виготовлення вікон і дверей. У Вінниці створив родину, разом із дружиною виховував двох дітей, був турботливим батьком і надійною опорою для своєї сім’ї. 

    З початком повномасштабного вторгнення ворога в Україну Михайло Степанович не залишився осторонь. Разом із братом він добровільно став до лав Збройних Сил України. Воїн служив у мобільній групі протиповітряної оборони, яка захищала українське небо, знищуючи ворожі безпілотники.

    На жаль, 15 березня 2024 року серце Захисника зупинилося... Побратими пам’ятатимуть його як спокійного, доброго і надійного чоловіка, який завжди підтримував інших і ніколи не втрачав віри. 

    Його земний шлях обірвала війна, але пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях рідних, друзів і знайомих. Похований Михайло Нечипорук на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці. 

    Вічна пам’ять і слава Герою!