Сьогодні, 26 травня, минає чотири роки з дня загибелі мужнього воїна, вірного сина України — Федора Васильовича Цуцея...

    Народився 9 квітня 1968 року в селі Вербівка. Зростав на рідній землі, навчався у сільській школі, відслужив строкову військову службу, жив і працював, як тисячі українців. Та коли Батьківщина покликала — став на її захист. 

    Ще у 2015 році, під час перших хвиль російської агресії, Федір Васильович був мобілізований і виконував свій військовий обов’язок у зоні АТО. А вже у березні 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення, не вагаючись знову повернувся до лав Збройних Сил України. 

    Штаб-сержант, командир першого відділення кулеметного взводу 2-ї стрілецької роти військової частини 7085 — він був не лише досвідченим воїном, а й опорою для своїх побратимів. 

    26 травня 2022 року, під час виконання бойового завдання поблизу міста Лиман на Донеччині, Федір Цуцей прийняв свій останній бій... Рятуючи життя побратимів, він віддав найдорожче — власне життя. 

    За мужність, героїзм і самопожертву його посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 

    Він мріяв про Перемогу, хотів бачити мирне небо над Україною... І вірив у неї до останнього подиху. Його життя — це приклад сили духу, відданості присязі та любові до своєї землі. 

    У рідному селі встановлено меморіальну дошку на честь Героя — як знак вдячності й вічної пам’яті. 

    Світла пам’ять і вічна слава Федору Васильовичу Цуцею!