У цей день ми з глибоким сумом і вдячністю згадуємо нашого Захисника... Андрій Михайлович Павлов — воїн, який п’ять років свого молодого життя присвятив боротьбі за Україну. Сьогодні минає рік, як оборонець загинув у бою за Україну.

    Народився 16 червня 1992 року в селищі Троїцьке Сватівського району Луганської області. Мав мирну професію — працював трактористом у місцевому господарстві, будував сімейне життя, одружився. Та вже у травні 2020 року він зробив свідомий вибір — став на захист України. Був призваний Білокурахинсько-Троїцьким ОРВК та СП Луганської області й за контрактом служив у 92-й окремій механізованій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка. Обіймав посаду оператора 2-го взводу протитанкових ракетних комплексів. 

    У боях проявляв сміливість і рішучість, був взірцем для побратимів. Пройшов випробування війною, був важко поранений, але після лікування у шпиталі та реабілітації в місті Дніпро повернувся у стрій — бо не міг інакше. 

    За мужність і відвагу був нагороджений почесною відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест» та медаллю «За оборону України». 

    26 травня 2025 року солдат Андрій Павлов загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Малі Проходи Харківської області внаслідок мінометного обстрілу. До того часу він вважався зниклим безвісти, поки не відшукали його тіло...

    Він не відступив тоді, коли ворог наступав на Луганщину. Не шукав легших шляхів — обрав шлях воїна і пройшов його до кінця. 

    Свій вічний спочинок Захисник знайшов у селі Росоша, поруч із рідними. 

    Сьогодні схилімо голови у скорботі. Світла пам’ять і вічна слава Захиснику України!