«Чорним болем серце плаче»

Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно — надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Сьогодні, 23 листопада в нашій державі відзначається День пам’яті жертв голодоморів.

Голодомор 1932-1933 років - один з найстрашніших злочинів проти людства. Тоді в державі з одним з найрозвиненіших в Європі агропромисловим комплексом люди мільйонами гинули від голоду.

Голодомор в Україні 1932-33 років був штучним голодом з метою винищення українського селянства. Виконавці відбирали в селян худобу, урожай і навіть посівний матеріал на наступний рік. Дороги у великі міста просто перекривали, а тих, хто намагався туди потрапити - розстрілювали.

До Дня пам’яті жертв голодоморів у читальній залі відділу обслуговування користувачів Липовецької ЦРБ представлена виставка-реквієм «Чорним болем серце плаче».

Голодомор: трагедія і пам’ять

Голодомор –  акт геноциду Українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932-1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців на території Української СРР, де переважну більшість населення становили українці, з метою придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Така політика режиму – злочин проти людяності, який відповідає Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду і покарання за нього.

Визнання Голодомору 1932 –1933 років геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України “Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні”, ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року.

Напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів, який щорічно відзначається у четверту суботу листопада у відділі обслуговування користувачів Липовецької ЦРБ для користувачів юнацького віку було проведено історичну бесіду «Голодомор: трагедія і пам’ять».

«Поминаючи мертвих сьогодні,

 Ми рятуєм майбутнє живих…»

У четверту суботу листопада українці вшановують жертв голодоморів, зокрема, найстрашнішого – Голодомору 1932-1933 років.

Голодомор став наслідком терористичної діяльності комуністичного режиму, який штучно створив умови існування, несумісні з життям, то­му радянська соціально-економічна політика тих років мала ви­разні ознаки геноциду. Примусові хлібозаготівлі, «червоні валки», «червоні толоки», «чорні дошки», натуральні штрафи, «хлібозаготівельні глибинні пункти», «конвеєрний метод», поз­бавлення житла, присадибної землі, унеможливлення пересу­вання та інші форми терору (розкуркулення, депортації, ув’яз­нення, розстріли) розкривають далеко неповний перелік репре­сивних дій зі свідомою мотивацією масового вбивства великих груп людей. 

Серед багатьох болючих сторінок історії українського народу тема Голодоморів залишається однією з найскладніших та найдраматичніших.

Напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів на абонементі відділу обслуговування користувачів Липовецької ЦРБ завідувач відділу Цивилюк В.Р. представила виставку-спомин «Поминаючи мертвих сьогодні, Ми рятуєм майбутнє живи живих…». Виставка має ІІІ розділи:

Розділ І: «Забуттю не підлягає». В ньому представлені документальні свідчення страшних років голодоморів.

Розділ ІІ: «Свіча пам’яті». Містить матеріали про глибокий слід, який залишив голодомор 1932-1933 років в історії українського народу. Голод виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення селянства.

Розділ ІІІ: «Спогади про 33-й» вміщує матеріали зі свідченнями очевидців тих страшних років.  Пам'ять - нескінчена книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни.

Сьогодні, через 76 років, жахливо ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралася на землі квітучого українського краю. Багато сторінок вписано криваво - чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбувано слова про голод: "Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду". Отак вмирала майже вся Україна.

Голодні очі дивляться у вічність

Вже минуло 87 років від часу національної трагедії в Україні, однак мученицька смерть мільйонів людей від голоду, в тому числі і дітей, на теренах найродючіших чорноземів й досі вражає кожну мислячу людину.

До цієї трагічної дати в історії нашого народу, в районній бібліотеці для дітей експонується виставка-реквієм «Голодні очі дивляться у вічність».

Пам’ятаймо про Голодомор.

Тож схилімо голови в скорботному мовчанні, 23 листопада о 16 годині запалімо свічку  пам’яті, аби душі загиблих у ті страшні роки відчули ми не забули про них, ми пам’ятаємо! 

Минуле з гірким

присмаком

В Україні 21 листопада відзначають День гідності та свободи – свято на честь початку цього дня двох революцій: Помаранчевої революції (2004 року) та Революції гідності (2013 року).

Цього дня 6 років тому українці вийшли з мирним протестом на майдан Незалежності в Києві, щоб відстояти свої цінності та свободу. Після того були важкі місяці протистоянь, жорстокі розгони та вбивства мирних громадян. Важкою ціною українці вистояли і перемогли!

У цей день вшановується патріотизм і мужність громадян, які захистили національні інтереси української держави та її європейський вибір. 21 листопада шанують пам'ять тих, хто віддав своє життя заради вільної України.

Напередодні Дня гідності та свободи на абонементі відділу обслуговування Липовецької ЦРБ для старшокласників було проведено історичну бесіду «Минуле з гірким присмаком».

Герої не вмирають

21 листопада – День Гідності та Свободи. Відзначаючи цей День, ми віддаємо шану мужності й патріотизму людей, котрі постали на захист прав і свобод, інтересів та вибору українських громадян.

З нагоди пам’ятної дати районна бібліотека  для дітей з учнями 7-Б кл. ЗОШ І-ІІІ ст. №2 провела урок мужності «Герої не вмирають».

На сторінках книжкової виставки «Україна – країна нескорених!» - відтворення історичних подій зими 2013-2014 рр. імена Героїв Небесної Сотні, світлини Революції і Майдану.

Усі ми повинні завжди пам’ятати, що саме єднання і свобода робить нас гідними нащадками наших предків та згуртовує в єдину і непереможну державу.

Климентій Шептицький –

праведник народів світу

Климентій Шептицький народився 17 листопада 1869 року. Він був відомою і освіченою людиною, самостійним і виваженим у рішеннях. Загинув 1 травня 1951 року мученицькою смертю у Владимирській в’язниці (Росія) і досі невідоме місце його поховання. Арештували його енкаведисти у віці 78 років, позбавивши волі на 8 років. Блаженний Климентій Шептицький не зрадив своєї віри. А у 1996 році був визнаний Інститутом Яд Вашем праведником народів світу, бо разом із братом – митрополитом Андреєм Шептицьким – врятував понад 200 євреїв у роки Другої світової війни. Цього року вперше отця Климентія вшановують в Україні на державному рівні.

До 150 – річниці від дня народження блаженого священомученика Климентія Шептицького в Липовецькій ЦРБ бібліотекар І кат. читальної зали та Інтернет – центру Козел Т.С. провела слайд – бесіду «Климентій Шептицький – праведник народів світу» для користувачів бібліотеки.

Читаючи його твори, розумієш, що лейтмотивом його життя були слова: «Воля Божа – святість ваша». У житті він шукав волі Божої – це стоїть в основі його щастя, це секрет успіху отця Климентія.