Масляна до нас прийшла

24 лютого розпочинається останнє зимове свято Масниця, або Пущення, Сиропуст, Колодій — традиційне слов'янське, а головне, українське свято, що відзначається протягом тижня (іноді трьох днів) перед Великим постом. Початок нового циклу залицянь і пошуку пари з метою продовження роду. Щедра трапеза, що супроводжувала Масляну, уособлювала магію родючості, а масляничний розгул був відгоміном давніх весняних шлюбів.

У сучасному житті своє місце знайшло трансформоване свято Весни (або проводи Зими), що увібрало в себе чимало рис давньої слов’янської Масниці.

Сьогодні, у читальній залі відділу обслуговування користувачів Липовецької ЦРБ відбулися народознавчі посиденьки під назвою «Масляна до нас прийшла» на засіданні молодіжного екологічно-народознавчого клубу «Над Собом-рікою».

«Бринить, співає наша мова, чарує, тішить і п’янить…»

Сьогодні, 21 лютого – Міжнародний день рідної мови, бо саме завдяки їй ми об'єдналися в один народ, в одну націю.

Рідною мовою говорить серце й душа української землі. Не з примусу, а лише за покликом власного сумління та гідності плекаймо в душі любов до рідної мови.

Рідна мова в кожного із нас єдина, як мати, як рідна земля. І де б не були ми, завжди хвилюємось, зачувши рідне слово, скрізь відчуваємо поклик Батьківщини. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати до себе поваги.

До Міжнародного дня рідної мови на абонементі відділу обслуговування користувачів Липовецької ЦРБ представлений бібліографічний огляд літератури «Бринить, співає наша мова, чарує, тішить і п’янить…».

Гордий зватися українцем

Ула́с Олексійович Самчу́к — український письменник, журналіст і публіцист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР на вигнанні, член ОУП «Слово».

Народився Улас Олексійович Самчук 20 лютого 1905 року в селянській родині у с.Дермань (Рівненська область). По закінченні народної школи в с.Телявці навчався у приватній гімназії у Крем’янці (Тернопільська область).

1927 р. – призваний до польської армії, з якої дезертирував і нелегально перейшов через кордон до Німеччини. Вступив до Бреславського університету, але невдовзі переїхав до Чехословаччини.

1929 – 1931рр. – закінчив Український Вільний Університет у Празі.

1926р. – опубліковане перше оповідання «На старих стежках » у журналі «Наша бесіда» (Варшава).

Довгий час перебував у Чехословаччині та в Закарпатській Україні.

1936р. – роман «Гори горять», спогад про перебування за кордоном.

1941-43 рр. — редактор газети «Волинь», що виходила у тодішній «столиці» України Рівному.

Був учасником змагань за створення держави Карпатська Україна. Цей досвід послужив для написання письменником низки творів, зокрема романів «Гори говорять» та «Сонце з заходу», які не втратили свого значення до дня сьогоднішнього – особливо в контексті тих подій, що зараз відбуваються на Закарпатті.

Багато їздив по Україні, побачив на власні очі жахи фашистської окупації, жалюгідний стан України.

У перші повоєнні роки Самчук був ініціатором створення нової літературної організації емігрантських письменників – Мистецького українського руху – МУР. Його було обрано першим головою цього об’єднання.

Творчість Самчука була довгий час під забороною в Україні. Лише за часів незалежної української держави письменник почав повертатися на свою Батьківщину. Було перевидано низку його творів. Це і згадувана «Волинь», перевидання якої викликало чималий резонанс. Це й роман «Марія», який вважається першим в українській літературі твором про Голодомор 1933 року.

«Улас Самчук – як справедливо зазначав Остап Тарнавський, – виправдав себе своєю творчістю, він не порушував вимог, поставлених перед собою…, в цьому сприяли йому не тільки врівноважений і твердий характер, а й талант, що ним обдарувала його українська земля, літературний досвід, здобутий на Заході, послідовна праця й бажання нового, кращого, досконалішого.»

Сьогодні, до 115-ї річниці з дня народження Уласа Самчука на абонементі відділу обслуговування користувачів Липовецької ЦРБ була представлена виставка-вшанування під назвою «Гордий зватися українцем».

«А сотню вже зустріли небеса…»

Їх назвали Небесною Сотнею –  українців які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі.

Небесна сотня – це наш біль і наша гордість, це наші сльози і наш душевний щем вдячності за все, що вони зробили для нас. Сьогодні вони дивляться на нас з небес і думають – не дайте злу перемогти, адже Україна і нині в сльозах, на її захист у війні з російським агресором стають тисячі й тисячі патріотів своєї держави, борються за її єдність та цілісність. Тому ми не маємо морального права здаватися, не маємо морального права не боротися, адже нам сам Бог велів захищати свою Батьківщину.

20 лютого назавжди увійде в історію України, як день жалоби і пам’яті.

Сьогодні до Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні на абонементі відділу обслуговування користувачів Липовецької ЦРБ для юнацтва було проведено патріотичну бесіду «А сотню вже зустріли небеса…».

Нашу душу гріє мова – українська, барвінкова

Наша рідна українська мова – одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. Її порівнюють з калиною, бо вона така ж красива, як народний, улюблений символ українців, її порівнюють зі співом солов'я, бо лине вона, як ніжна пісня співучого соловейка.

Розкривали велич і красу рідної мови учням 3- А класу ОЗ ЗОШ І- ІІІ ст. № 2 (класовод А. Я. Сплодитель) бібліотечні працівники районної бібліотеки для дітей. Вони завітали в школу, до своїх активних читайликів з мовним серпантином «Нашу душу гріє мова – українська барвінкова» в переддень Міжнародного дня рідної мови.

Діти поринули у чудовий і прекрасний світ  рідної мови, відчули її багатство,  мелодійність, красу. З гордістю та піднесенням читали вірші-присвяти мові ,залюбки приймали участь у вікторині «Подорож океаном рідної мови», змагалися у мовних конкурсах.

Книжкова викладка «І зачаровує серця пісенна українська мова» запросила юних шанувальників рідної мови в безмежний мовний дивосвіт.

Бібліотекарі закликали дітей любити рідну  мову, вивчати, берегти її та збагачувати.

Вічна пам’ять синам України, що стали героями в наших серцях

20 лютого вся Україна сумно зітхає, проливаючи гіркі сльози за душі тих, кого забрало небо… Забрало несправедливо і невблаганно… Забрало справжніх патріотів, справжніх героїв своєї держави.

Гідність, відданість та патріотизм сьогодні засяяли новими гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття.

На жаль, Україна сьогодні стикнулася з іншим, опинившись в трагічній ситуації. Події на Майдані та на Східному фронті проявили вражаючу незламність, патріотизм та хоробрість українських захисників, які ціною свого здоров’я і життя боронять від агресора незалежність та цілісність нашої країни.

До Дня  вшанування Героїв Небесної Сотні  у читальній залі відділу обслуговування користувачів Липовецької  ЦРБ відбулося чергове засідання жіночого клубу «Горлиця». На засіданні пройшла година пам’яті     під назвою «Вічна пам’ять синам України, що стали героями в наших серцях». 

Найкращою пам’яттю про Героїв Небесної Сотні та тисяч солдатів, які загинули в зоні АТО на Сході України сьогодні повинна бути активна громадянська позиція кожного у справі захисту завоювань Революції гідності, суверенітету і територіальної цілісності України від зовнішньої агресії, встановлення миру й налагодження нормального життя на нашій землі. Будьмо сильними, єдиними, згуртованими і гідними світлої пам’яті наших героїв!

 Слава Україні!  

Вони виборювали майбутнє України

Світлій пам’яті Героїв Небесної Сотні в районній бібліотеці для дітей приурочили історичну годину «Вони виборювали майбутнє України». Розповіді бібліотечних працівників біля виставки-вшанування «Майдан-мужність,воля,біль»,перегляд героїчної хроніки, декламування дітьми  патріотичних віршів наших земляків про трагічні події на Майдані, хвилина мовчання-усе це справило глибокі враження і не залишило нікого з присутніх байдужими.

Небесна Сотня – це справжні Герої. Але Герої не вмирають! Вони завжди будуть в наших серцях!