В районні продовжуються звітні концерти на виконання районної Програми розвитку культури і духовного відродження  на період 2013-2015 роки.

2 грудня у селі Вахнівка відбулися звітні концерти  «Моя країно зоряна , квітчаста Україно!» с. Вахнівка, с. Брицьке,   с. Росоша, с. Журава, смт. Турбів.

Бібліотекарі організували виставки самодіяльних митців та майстрів декоративно-прикладного мистецтва.

 СНІД – чума ХХ століття

       З часів  гріхопадіння в історії людства спостерігалось безліч найрізноманітніших вкрай негативних явищ. Одна з останніх епідемій нашої сучасності,  прозвана чумою  ХХ століття – синдром набутого імунного дефіциту,  скорочено – СНІД. Відкритий у 80-х роках минулого століття СНІД стрімко поширюється, на рахунку цієї  хвороби вже  безліч мільйонів людських життів. Актуальна ця проблема і для нашої країни. Україна продовжує займати одне з провідних місць за темпами зростання епідемії  ВІЛ/СНІД. Офіційно зареєстровано 49 тисяч осіб, що мають статус ВІЛ-позитивних. Серед них майже 4 тисячі дітей у віці до 14 років. На відміну  від більшості, уражених інфекцією країн,  в Україні кількість ВІЛ – інфікованих серед молоді віком від 15 до 20 років продовжує зростати.  Звернути увагу суспільства на цю проблему – головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом , який щорічно відзначається 1 грудня, починаючи з 1988 року.    

         Різні питання, пов’язані з ВІЛ/СНІДом,  обговорювались з старшокласниками під час бесіди – застереження  «СНІД – смертельна загроза людства», проведеної в Липовецькій районній бібліотеці для дітей.  Для користувачів оформлена тематична викладка літератури «Зупинимо СНІД разом ».  Матеріали тематичної теки,  буклети, листівки, книги – дають зрозуміти молоді,  яку загрозу для життя несе ВІЛ/СНІД і переконують, що тільки здоровий спосіб життя, чистота у  взаєминах, обізнаність – найкращі методи профілактики СНІДу.

 Цінуймо життя!

"І було пекло на Землі…"

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.

Заплачте  разом , а не наодинці.

Зроніть сльозу за тими , хто не зріс.

Що мали гордо зватись – українці!

Заплачте ! Затужіть ! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають : українці, донесіть

Стражденний біль голодної країни…

                                               Ніна Виноградська

   Достатньо прочитати ці рядки і стає зрозумілим це жахіття, воно постає перед нашими очима… Голодомор.   Скільки загинуло українців у ті жахливі роки, ніхто не знає. Документи , що засвідчували про злочин, вчинений проти цілої нації, нещадно знищувалися. Не одне покоління дітей виросло в необізнаності про жахливі сторінки нашої країни.

 В приміщені Турбівської бібліотеки для дітей відбулась година пам᾿яті  присвячена  пам᾿яті жертв Голодомору  1932-1933 рр., представлена тематична книжкова виставка « І було пекло на Землі…», мета якої привернути увагу до тих страшних днів.  До відвідувачів заходу бібліотекарі звернулись з такими словами:

-У світі сталося багато трагедій. Страшних трагедій.

Так, були різні війни, катастрофи, які забирали життя людей.

Коли гинуть люди від стихійного лиха, аварії літака чи потягу, виверження вулкану – це одне. Коли люди гинуть на війні, захищаючи свою Батьківщину від ворогів, - це друге. А коли люди гинуть від голоду – це зовсім інше. Особливо – голоду, який створили навмисно. Ви вже знаєте, що в Україні родючі землі і вона багата хлібом. Ще нашу Україну називали «житницею Європи».

Хіба можна уявити, що народ – хлібороб помирає від голоду?

Хіба можна уявити, що людина збирала урожай, радувалась, що зможе прокормити свою родину, своїх дітей, а на наступний день влада все забирала, не лишаючи ані зернини, ані картоплини.

В ті часи жертвами ставали не окремі люди, винищувались цілі села. Від голоду помирали і старі, і молоді. Найстрашніше – помирали діти. У вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько 2/3 учнів. Вони не дожили до свого першого дзвоника.

Саме так влада поступила з мільйонами українців у ті далекі 30-ті роки минулого століття.

Людей свідомо морили голодом. Це злочин проти людини. Це злочин проти народу. Це злочин проти усього людства.

А чи так давно це сталося? Ні. Ще досі живі свідки тих часів. Серед них можуть бути ваші бабусі, дідусі. Запитайте у них, що вони знають про Голодомор. Можливо ви почуєте від них багато нового і страшного, але не бійтеся чути це. Не бійтеся питати про це. У свого діда чи бабусі, сусіда чи родича.

Ця трагедія ніколи не повториться. Наша пам'ять не дозволить нікому це зробити.

Це наша історія. Ми не можемо її викреслити з нашої пам’яті. Ми не можемо це забути.

Пам’яті не погасне свіча

Пекельні цифри та слова

У серце б’ють, неначе молот.

Немов прокляття ожива

Рік 33…Голод…Голод…

Минуле століття  пронеслося над Україною трьома голодоморами: 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947р.

День пам’яті  жертв голодоморів  українського народу відзначають у четверту суботу листопада. Пам’яті тих хто загинув від голодомору 1932-1933 років присвячений вечір-реквієм «Пам’яті не погасне свіча», який організували та провели працівники відділу обслуговування Липовецької ЦРБ.

Голодомор 1932-1933 років - злочин більшовицького режиму, від якого загинули мільйони українців. У світовій історії є не так уже й багато аналогів, які за масштабом, жорстокістю, цинізмом методів здійснення і наслідками дорівнювали б українській трагедії. Багато десятиліть правда про Голодомор перебувала під суворою забороною розголошення. І лише після здобуття Україною незалежності тема Голодомору повертається до пам’яті народу, стає його болем, реквіємом і одночасно символом незнищенності нації. Саме цим трагічним подіям  був присвячений вечір-реквієм, на який  були запрошені учні старших класів Липовецького колегіуму   ім. В. Липківського, та учні Липовецької ЗОШ №3.

 Бібліотекарі розповіли учням про виникнення Голодомору на Україні, про його перебіг , декламували віршовані рядки, які викликали біль і сум за невинно убієнними голодом, демонстрували відеофільми: « Білим по чорному», « Остання колискова. Голодомор 32-33рр. в Україні»,«Свіча - Голодомор 32-33рр».

Учням була презентована виставка-спомин «Голодомор- наша печаль і скорбота», на якій було представлено документи, та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль спричиненні тоталітарним режимом. 

По завершенні заходу всі присутні поклали квіти до пам’ятника жертвам голодоморів, була запалена свіча пам’яті та оголошена хвилина мовчання.

Злочин, у якому немає спокути

Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 р.р. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини.

 Благодатна земля. Родючі чорноземи,   щедра природа. На початку XX ст. Україну вважали житницею Європи: близько 90 % експорту пшениці з Російської імперії припадало саме на Україну. Та саме над цією землею в ХХ столітті пронеслися три голодомори: 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947років.
Мало знайдеться не тільки в історії України, а й в історії світу таких жахливих трагедій, як голодомор 1932–1933 рр.
 Голодомор в Україні – найтяжчий злочин проти людства, спланований і реалізований керівництвом колишнього Радянського Союзу проти українського народу і це одна з найтрагічніших сторінок нашої історії, про яку десятиліттями замовчувалось.

 25 листопада в  Липовецькій центральній районній бібліотеці відбулось чергове засідання клубу «Надвечір’я». Тема засідання «Злочин, якому немає спокути».

 Під час засідання  учасники   клубу  «Надвечір’я», люди старшого віку, тема голодомору  для яких  є болючою, адже вони  пам’ятають голод із спогадів своїх батьків, згадували про події 32-33 років,  про  лихо, горе, біль,  смерть,   які залишив по собі  голодомор в   душах людей. Як це страшно. Це боляче до самих кісток, про це потрібно пам’ятати, і  розуміти  ціну хліба, ціну життя.

А ще присутні мали можливість переглянути  книжкову виставку «Стежками болю і страждань», на якій представлені документи і матеріали, які розкривають трагічні сторінки історії українського народу, публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль, спричинені тоталітарним режимом.

Не дамо згасити свічу пам’яті

Героїчна і водночас трагічна історія України. Вона зазнала безліч важких часів. Стихійні лиха, війни… Протягом ХХ ст. Україна пережила три голодомори: 1921 – 1923 рр, 1932 – 1933 рр, 1946 – 1947 рр. 

Голодомор  1932 – 1933 рр був найбільш масовим і жорстоким. На щедрому українському чорноземі вмирали в страшних голодних муках мільйони людей. Кожна третя сім’я постраждала від голодомору, найбільша втрати – діти. Щохвилини тоді вмирало 17 людей, щогодини 1000, щодня 25000… Історична пам’ять і неминучий людський біль не повинні канути в небуття, їх мають пронести в своїх чистих душах і наші діти – майбутнє нашої Вітчизни.

Жахливим подіям голодоморів присвячена викладка-інсталяція «Не дамо згасити свічу пам’яті», організована в Липовецькій районній бібліотеці для дітей.

Перед юними читачами - історичні документи, краєзнавчі розвідки, спогади очевидців, проза і поезія, які допомагають їм дізнатися про голодомори та зрозуміти, які страшні роки спіткали наш народ, який вижив попри тяжкі випробування минувшини.

В ці дні біля книжкової викладки бібліотечні працівники проводять бесіди, інформаційно-історичні хвилинки, під час яких доносять до користувачів різних вікових груп трагічні сторінки голодоморів і закликають юних громадян нашої країни 28 листопада о 16 годині долучитися до загальнонаціональної хвилини мовчання, як знак нашої пам’яті та вшанування жертв голодоморів.

Небесна сотня – Герої нашого часу

Героям слави і сліз не треба.

Їм тільки б гордість за нас!

Майдан. Це слово сьогодні знають в усіх країнах світу. Майдан – це прагнення українців жити за європейськими стандартами. За це прагнення Україна заплатила більш як сотнею людських життів і кількома сотнями покалічених людей на Майдані та продовжує платити людськими життями на сході країни. Тих, хто віддав життя за кожного з нас на Майдані назвали Небесною сотнею, світлим воїнством. Вони – теперішній голос нашого сумління та сторожі нашої громадянської гідності.

Районна бібліотека для дітей, виховуючи юних патріотів України і вшановуючи героїв Небесної сотні, напередодні Дня Гідності і Свободи доносить до користувачів-дітей правду  і ідею Майдану, що став символом віри й надії, місцем, куди стікає енергія нашого народу і дає імпульс до боротьби за свободу і справедливість.

Для користувачів бібліотеки організована літературно-патріотична експозиція « Небесна сотня – герої нашого часу», біля якої проводиться цикл інформаційних хвилинок «Майдан – то правди віщий дзвін».

Світла та вічна пам’ять воїнам,

які віддали життя за Україну.

Герої не вмирають!