Битва під Берестечком

Все згадайте, спам'ятайте хоч добрим словечком,
На могилах, на курганах, що під Берестечком.
Тут ми били врожу силу, віру боронили,
Тут ми самі в славнім бою кості положили”.
(Невідомий автор „Козацькі дзвони”)

 Битва під Берестечком (тепер райцентр Волинської області), яка відбулась у червні 1651 р. між коронним військом Речі Посполитої та козацько-селянським військом гетьмана Б.Хмельницького, відома як одне з найграндіозніших та найкривавіших збройних зіткнень на теренах України XVIIст. Водночас битва під Берестечком стала також передвісником соціально-економічної та демографічної кризи спочатку для України, а потім і для Польщі. В результаті і Україна, й Польща зіткнулися з масштабним соціально-економічним занепадом, який із часом для першої з них переріс у горезвісну добу Руїни, і зрештою обидві перестали існувати як окремі держави і були поділені між більш могутніми й амбіційними сусідами.

  Берестецька битва, яка, власне, і не була такою вже однозначною поразкою, бо не було капітуляції і остаточного розгрому козацького війська, значно підважила сили Речі Посполитої і прискорила хід історичних подій. А український народ з Берестецької битви вийшов ще більш загартованим, згуртованим і свідомим свого прагнення воювати до переможного кінця.

    Битва під Берестечком, козацькі могили... Ці слова незгасними літерами виписані на скрижалях історії України. Вони символізують мужність, відвагу, самопожертву кращих синів українського народу. Багато з них віддали найдорогоцінніше – своє життя за честь, волю, незалежність України...

  В Липовецькій ЦРБ  на  абонементі   було  проведено     історичну  бесіду для юнацтва « Битва під Берестечком»,  яка й до тепер  викликає  багато  питань  і  містить  загадки та організовано перегляд літератури.

Конституція України: минуле й сьогодення

28 червня в Україні відзначається державне свято - День Конституції України. Цього дня у 1996 році на ранковому засіданні Верховна Рада України прийняла новий Основний закон країни - першу Конституцію незалежної  української держави.

   Конституція увійшла в суспільне життя як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності і соборності України. Її найвища юридична сила, верховенство права, політична, економічна та ідеологічна багатоманітність — фундаментальні засади, на яких ґрунтується сьогодення і вибудовується майбутнє українського народу.

   Демократичний розвиток ніколи не був легким, тож наберемося терпіння та віри у те, що наступні покоління українців будуть жити у зовсім іншій країні, яку з гордістю можна буде назвати конституційно розвиненою та правовою європейською державою.

Напередодні Дня Конституції  України  в Липовецькій  ЦРБ  у читальному залі  відбувся відеоурок  для користувачів   бібліотеки  під назвою «Конституція України : минуле й сьогодення».

Джерело права держави

   28 червня 2016 року в Україні відзначається велике державне свято - 20 років з дня прийняття Конституції України,яка закріпила правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність.

Конституція – це дуже важливий документ державного значення. Конституція України – це основний закон України; положення, викладені там, регламентують основні правила  суспільних відносин у межах держави, роботу всіх  органів  влади й  суспільних  організацій, визначають трудове  право.

Наш Основний Закон покликаний забезпечити розвиток України як цивілізованої держави, мета якої – високий рівень добробуту кожної сім’ї, кожної людини.

 «Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути». Ці слова належать видатному українському мислителю двадцятого століття В’ячеславу Липинському, людині, яка присвятила все своє життя розбудові української державності. І сьогодні хотілося б звернутися цими словами до всіх українців. Адже ми — громадяни України, нам належить її майбутнє. Саме нам утілювати в життя мрії і сподівання попередніх поколінь. Можливо, хтось із майбутніх поколінь стане творцем Конституції України — додасть нову важливу статтю до цього головного документа країни.

 Напередодні Дня Конституції України в Липовецькій ЦРБ, на абонементі була  проведена інформаційна бесіда для юнацтва під назвою «Конститтуцію вивчаємо, пам’ятаємо, поважаємо», та організовано перегляд літератури «Джерело права держави», які допомагають формуванню морально-правової культури підлітків і виховують інтерес до правових знань.

   Прийняття Конституції в Україні закріпило основи права незалежної держави і стало величезним кроком в розвитку демократичного українського суспільства.

 Великі права юних громадян 

Під такою назвою в районній бібліотеці для дітей проведено ситуаційно-правову гру, на яку завітали користувачі молодшого та середнього шкільного віку.

За допомогою літературних персонажів, використовуючи різні життєві ситуації, бібліотечні працівники та педагог Ірина Терлецька намагалися показати, як діє правова система в Україні, і що буває, коли трапляються різні правопорушення. Юні громадяни з великою цікавістю аналізували кожен правовий випадок, визначали винуватців і постраждалих. Особливо захопила малечу правознавча гра через казки. 
  Пізнавальним був відеофільм «Основа життя - мій закон основний». Доповнив захід огляд книжкової експозиції «Конституція – основний закон нашого життя», проведений бібліотекарями.

Учасники заходу усвідомили: щоб бути достойними громадянами своєї країни, всі українці мають жити за правилами і законами нашої країни. Саме юним громадянам України належить її майбутнє, саме їм втілювати в життя мрії і сподівання попередніх поколінь. І нехай в цьому допомагають їм книги та набуті знання.

Шукаймо істину  буття

Визначному українському історику ,яскравому представнику державницького напрямку історії України, дійсному члену  Наукового товариства імені Шевченка, академіку   Академії наук,заслуженому діячеві науки України Івану Петровичу Крип’якевичу випало жити в бурхливі роки трьох революцій в Російській імперії, Української революції, революцій у Німеччині, Угорщині , двох світових воєн.

Народився 25 червня 1886 р. у Львові в родині священика. Отримав домашню та гімназійну освіту. У 1904 – 1909 рр. навчався на філософському  факультеті Львівського університету. Під час навчання організував «Просвітній кружок»,співпрацював з «Просвітою».

Під час другої світової війни І. П. Крип’якевич працював у Львові редактором наукових видань Українського видавництва. У повоєнний час був звинувачений в «українському буржуазному націоналізмі», і в 1946 р. його, разом з іншими львівськими науковцями, було переведено до Києва, де він з вересня 1946 р. обіймав посаду керівника відділу Інституту історії України АН УРСР, а з 24 березня 1947 р. по 4 березня 1948 р., на половину ставки працював завідуючим відділом стародруків БАН УРСР нині (НБУВ). У 1948 повертається до Львова.

  Творчий доробок  Івана Петровича Крип’якевича охоплює понад 750 назв, серед   яких ґрунтовні наукові праці , підручники, статті, науково – популярні та художні твори.

  Помер 21 квітня 1967 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі. Найважливіші історичні праці присвятив періоду козаччини і Хмельниччини.

  Напередодні  до 130 - річчя  від дня народження Івана Крип'якевича  в Липовецькій  ЦРБ , бібліотекар  інтернет – центру Козел Т.С ., провела  слайд – бесіду для користувачів  бібліотеки  під назвою « Шукаймо істину буття».

Той далекий сорок перший...

 22  червня до  Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні у центральній бібліотеці   відбулося засідання  клубу «Надвечір’я»  на тему:  “Той далекий сорок перший...”.

Учасники клубу    прослухали   цікаву та пізнавальну інформацію про початок та хід війни .

Активна учасниця   клубу «Надвечір’я   Віра Іванівна Ковалик   яка  пройшла  усю війну,  нагороджена багатьма орденами і медалями поділилася  спогадами про   пережите, розповіла присутнім цікаві факти про початок війни,  які надзвичайно вразили і схвилювали присутніх.

 Усі бажаючі мали змогу ознайомитися з тематичною викладкою  книг «Хай вічно горить вогонь пам’яті», на якій були представлені матеріали про передумови та початок Великої Вітчизняної війни, про тяжкі фронтові будні, героїзм та подвиг воїнів Великої Вітчизняної, та щоденний подвиг нашого народу на окупованій території. 

Хай  вічно  горить  вогонь  пам’яті
 

22 червня – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Цей день  встановлено в Україні «…з метою всенародного вшанування пам’яті  синів  та дочок українського  народу, полеглих під час Великої  Вітчизняної війни 1941 – 1945 років, їх подвигу  та жертовності …на підтримку ініціативи  громадських  організацій  ветеранів  війни,  праці,  Збройних   Сил  і  жертв  нацистських переслідувань…». Недільний  ранок  22 червня  1941  року  трагічною сторінкою  увійшов у життя  мільйонів українців. У цей день  розпочалася найжахливіша  війна в  історії  нашого народу -  Велика  Вітчизняна,  яка  забрала життя кожного п’ятого  співвітчизника. Цей  день  нагадує  нам  про  всіх  загиблих,  закатованих у неволі,які  померли в тилу  від  голоду  та поневірянь. Ніхто не  забутий, ніщо не забуте. Ми сумуємо за всіма, хто  віддав  своє  життя  у  цій  війні.

Напередодні Дня  скорботи і вшанування  пам’яті  жертв  війни в Липовецькій  ЦРБ у читальному  залі  організована  тематична  викладка літератури « Хай вічно  горить  вогонь  пам’яті».На ній представлено чимало цікавих матеріалів, книг, публіцистичних роздумів.Зокрема, такі видання як альманах «Пам’ять серця», збірник матеріалів  Всеукраїнської  наукової  конференції «Друга  світова  війна і доля народів  України», книги «Україна у полум’ї  війни 1941-1945», «Україна в роки другої  світової війни», «Україна в другій  світовій війні: погляд з  XXI ст..» та багато інших.