Не гоїть рани біль Афганістану

За понад тисячолітню історію мільйони синів і дочок нашого народу поклали свої голови в нескінченних війнах та воєнних конфліктах як захищаючи рідну землю, так і в жорстоких війнах за інтереси чужих держав і правителів. Однією з чорних сторінок для українців, які тоді служити в Радянській Армії, стала участь наших співвітчизників у кривавій неоголошеній війні в далекій середньо азійській країні – Афганістані.

Афганська війна залишила тяжкі трагедії для України. В Афганістан з України було направлено понад 160 тисяч чоловік. Не повернулося додому з війни понад 3360 воїнів, з яких 3280 загинули, а 80 пропали безвісти та потрапили в полон. Нині в Україні проживає близько 150 тисяч учасників війни в Афганістані. З них було поранено майже 8 тисяч, а 3560 стали інвалідами. Залишилися без підтримки синів 1982 батьків і 2729 матерів. Стали вдовами 505 молодих жінок і сиротами стали 711 дітей. Ми повинні завжди пам’ятати: за кожною з наведених цифр – людські сльози, біль та страждання.

До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав в Липовецькій ЦРБ у відділі обслуговування (абонемент) організована виставка - спомин «Не гоїть рани біль Афганістану».

Час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану

15 лютого Україна відзначає День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

День 15 лютого омитий сльозами горя і радості. Сльозами горя тих, хто втратив, сльозами радості тих, хто дочекався. Саме 15 лютого 1989 року розпочалося виведення радянських військ з Афганістану після десятилітньої неоголошеної війни, яка тривала вдвічі довше ніж ІІ світова. Молоді солдати поверталися до рідного дому не переможцями, але й не переможеними. Вони виконували чужу волю, захищаючи чужий дім. Незважаючи на це, вони гідно виконували свої обов’язки. Рани тієї війни кровоточать і досі.

У рідні домівки не повернулися 13 тисяч 850 юнаків колишнього Радянського Союзу, 312 – пропали безвісти,  доля 330 – невідома. Воювали в Афганістані і наші земляки, частина яких у тій непотрібній війні отримала поранення, а уродженець с. Війтівці Володимир Степанюк загинув в далеких афганських горах.
     Вихідцям з України довелось воювати не лише в Афганістані, а і в Сирії, Лівані, Югославії, Іраку, Анголі та в інший гарячих точках, загалом в 26 країнах світу.

Ми повинні пам’ятати тих, хто пережив війну, і тих, хто не повернувся.

Про все це розповідає організована в Липовецькій бібліотеці для дітей викладка літератури «Війна без перемоги». Читачі бібліотеки стали також учасниками бесіди «Свистіли кулі над Афганом». Розповіді про Афганістан, поезії учасників війни, пісня «Афганістан», стривожили юні серця і дали зрозуміти, що найстрашніше і найбезглуздіше – це війна. На превеликий жаль вона не закінчилась на афганській.

І сьогодні, коли на Сході України закрутився вихор війни, воїни-інтернаціоналісти в перших рядах захисників Вітчизни, вони є зразком мужності, стійкості, відваги і героїзму. Вони бережуть наш спокій, а ми за них молимося і просимо: «Повертайтесь живими!».

Із ніжністю дарую серденько своє

Кохання – одне з найкращих і найглибших людських почуттів, невичерпне та вічне, як саме життя. Його сила облагороджує, робить людину добрішою та кращою, спрямовує на величні діла й героїчні вчинки, а іноді змушує тяжко страждати. За однією з легенд ми дізнаємося, що в 3 ст. до н.е. римський імператор заборонив одружуватись молодим людям. Він вважав, що одруження робить чоловіків поганими солдатами. Молодий єпископ Валентин порушив наказ імператора і одружував молоді пари таємно. За це його кинули до в’язниці.

Там Валентин закохався у сліпу дочку тюремника. Перед стратою своїй закоханій він надіслав листівку-зізнання в коханні з підписом “Від Валентина”. 
Відтоді в день Валентина закохані закоханим надсилають анонімні листи-зізнання і називаються вони “валентинками”.Найкращий подарунок до Дня всіх закоханих - це подарунок, в який вкладаєш свою любов. А що може більше розповісти про твою любов, ніж серце, зроблене своїми руками? Один з найбільш доступних способів створення подарунка - це виріб із солоного тіста.

До Дня Святого Валентина в Липовецькій ЗОШ І-ІІІ ст.№2, бібліотекар Липовецької ЦРБ кафедри юнацтва Безверха А. С. разом з вчителем трудового навчання Любченко М. М., для учнів 10 – Б класу провели майстер - клас по виготовленню валентинок з солоного тіста під назвою «Із ніжністю дарую серденько своє».

Любов єднає душі і серця

Кохання нам прикрашує життя,
Цю істину з нас кожен пам’ятає,
Кохання – це щасливе майбуття,
Нема кохання – то й життя немає.
Кохайте, люди, будьте чарівні!
Де б не жили, в якому краї,
Найкращими хай будуть на землі
Три звичних слова: «Я тебе кохаю!»

14 лютого весь світ святкує День Святого Валентина. Кохання, як відомо, найзагадковіше з усіх людських почуттів. Воно надихало поетів і художників, музикантів і скульпторів на створення безсмертних шедеврів. І, якби поставити собі за мету прочитати все, що написано про нього, людині не вистачило б цілого життя. Існує багато чарівних легенд, обрядів, ритуалів, заснованих на цьому прекрасному почутті.

 В читальному залі Липовецької центральної бібліотеки  оформлено романтичну книжкову викладку під назвою  «Любов єднає душі і серця».   На викладці зібрані неймовірні історії кохання від класики до сучасності, які можливо, надихнуть Вас на творчість.

Такої великої кількості закоханих, як у бібліотеці немає ніде. Ми знаємо, що вони живуть на сторінках книжок, які ми із задоволенням читаємо, дізнаючись про їх   історії кохання: М. Старицький «За двома зайцями», Л. Українка «Лісова пісня»,   Л.Костенко «Маруся Чурай»,
І. Котляревський «Наталка Полтавка»,  П.Загребельний «Роксолана», Г. Квітка-Основ'яненко «Сватання на Гончарівці», В. Шекспір «Ромео і Джульєтта», І. С. Тургенєв «Перше кохання», О. С. Пушкін «Руслан і Людмила», О. Грін «Багряні вітрила», Мігель де Сервантес Сааверда «Дон Кіхот», Л. М. Толстой «Анна Кареніна».

Всі ці всесвітньовідомі твори  ознайомлять Вас з  найпрекраснішим почуттям  у цьому світі - Любов'ю.

Безпечний Інтернет

02.2016 року – День безпечного Інтернету

В останні роки в Україні стає традицією щороку, другого вівторка лютого, відзначати всесвітній День безпечного Інтернету.  

 Для більшості з нас Інтернет - це доступ до корисної інформації, однак ми часто забуваємо, що за його допомогою простіше отримати дані і про нас самих. Адреса, телефон, особисті фото, дані про родичів, паспортні дані, відомості про банківські рахунки, - ось далеко не повний перелік тієї інформації, яку активний користувач мережі зберігає на її серверах.

Безпечний Інтернет- це ще один привід для того,аби об'єднати зусилля держави,бізнесу і громадськості у пошуку шляхів безпечного використання Інтернету,обговорити питання Інтернет-етики та Інтернет-безпеки, вжити заходів з популяризації механізмів безпечної роботи в мережі,перш за все серед дітей і молоді.

Проведення Дня безпечного Інтернету дозволяє привернути увагу в суспільстві з   одного боку до негативних аспектів використання Інтернету, а з іншого-до позитивних ініціатив і проектів,спрямованих на підвищення освіченості користувачів у використанні інформаційних технологій.

В Липовецькій центральній районній бібліотеці до Дня безпечного інтернету, бібліотекар Інтернет-центру Козел Т.С. провела інформаційну бесіду на тему: «Створимо позитивний інтернет разом з користувачами»

А також відбувся флешмоб « День безпечного Інтернету» з учнями 9-11 класів.

ТІЛЬКИ  У НАС, НАЙКРАЩЕ  ДЛЯ ВАС

Захопити дитину читанням – завдання не просте. Масова робота – один з шляхів бібліотеки досягнення цієї мети. Новітні дослідження доводять: читання книжок сьогодні не є дуже популярним заняттям.

Книга не тільки здатна вплинути на життя людини, її виховання, поступки а, навіть, і змінити його в певній мірі. Прикрим є те, що люди не завжди роблять висновки із прочитаного і часто повторюють помилки, часом фатальні, описані в художніх творах. Жаль, що сьогодні література перестала виконувати основну роль позитивного чинника виховання підростаючого покоління і джерела пізнання навколишнього світу.  Читати сьогоднішнє покоління не любить, а потрібно...

Великий український Кобзар вчив нас і чужого навчатися, і свого не цуратися. Тому що знати власне коріння, власну історію, власний родовід - це велика сила. Саме своїм корінням сильне дерево, саме , своїм корінням сильна людина.

  Так  в Турбівській бібліотеці для дітей до уваги користувачів була представлена виставка нових надходжень « ТІЛЬКИ  У НАС , НАЙКРАЩЕ  ДЛЯ ВАС».

  Література  , що експонувалася на виставці надійшла з Вінницької обласної бібліотеки  ім. І. Я. ФРАНКА.

Хто ще не визначився, які книги корисні власній дитині, можуть знайти поради у відповідній літературі, в журналах. Діти свідомого віку здатні самі вирішувати, які книги їм цікаві. Організуйте для цієї мети спільний похід до бібліотеки. Особистий приклад дуже важливий. Якщо мама і тато не беруть в руки друковані видання, будь то художня література, публіцистика або електронні книги, навряд чи й діти зацікавляться читанням.

Тому читаймо книги і будьмо мудрими.

  Полинова зоря Валер’яна    Підмогильного

2 лютого 2016 р. виповнюється 115 р. від дня народження Валер’яна Підмогильного. В. Підмогильний – український письменник і перекладач, яскрава самобутня постать українського “розстріляного відродження”, жертва сталінського терору.

В читальному залі Липовецької центральної бібліотеки  відбувся захід – літературний портрет трагічної долі “Полинова зоря Вале р’яна Підмогильного”.
" Життя його було важким та коротким,а творчість самобутньою,яскравою, вистражданою та правдивою, що йшло всупереч тогочасній владній ідеології і не могло залишитися непоміченим", – розповіла у своєму виступі бібліотекар читального залу  Раїса Скоропад.

  Увазі присутніх була презентована викладка - персоналія  "Полинова зоря Вале р’яна Підмогильного".