Левко Боровиковський – український поет – романтик, байкар, етнограф, філолог

      Першим українським поетом - романтиком називають Боровиковського дослідники. З його іменем в українській поезії нового періоду пов’язане звернення до національної історичної тематики, зокрема козацької та широке культивування жанру балади. Поетові притаманний значний інтерес до національного фольклору та його творче освоєння: запровадження мотивів народних переказів, повір’їв, легенд, розбудова поетики віршового твору на основі елементів народної пісенності. Л. Боровиковський шукав також шляхи закладання нових естетичних принципів інтерпретації іншомовних текстів в українському письменстві.

        Левко Іванович Боровиковський народився 22 лютого 1806 р. (за іншими – опосередкованими – даними, народився 1808 р.) в с. Мелюшки Хорольського повіту на Полтавщині в родині дрібного поміщика. Початкову освіту здобув удома, згодом навчався в повітовому училищі в м. Хоролі, у Полтавській гімназії.

         Як поет-романтик Боровиковський не тільки сприйняв ранні романтичні імпульси, а й багато в чому визначив провідні тематичні і жанрово-стильові тенденції наступного розвитку романтизму в українській літературі. Чільне місце в його творчості належить фольклорно-побутовій баладі («Молодиця», «Убійство», «Рибалка», «Розставання», «Чорноморець», «Вивідка»), нерідко з казково-фантастичним змістом («Маруся», «Чарівниця», «Заманка», «Гайдамаки»

         До 210 - річниці від дня народження Левка Івановича Боровиковського бібліотекар кафедри юнацтва Безверха А. С. провела з старшокласниками бесіду - портрет «Левко Боровиковський – український поет – романтик, байкар, етнограф, філолог».

Відкрий, о рідна мово, свої скарбниці золоті

Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона дається нам із молоком матері, з батьківською порадою, несе мудрість попередніх поколінь. У ній навіки зашифровано генетичний код рідного народу, накопичено традиції й досвід, які саме завдяки мові передаються нащадкам. Цей день ще раз підкреслює неоціненну роль мови у становленні нації. Нетлінним скарбом століть називають національну мову – цінністю, що передається від покоління до покоління, що об’єднує минуле й прийдешнє. Мова — живий організм, вона розвивається за своїми законами, адже - це серце нації. Уся історія нашого народу доводить величну місію рідної мови в утвердженні української державності.

До дня української мови в читальному залі Липовецької центральної  бібліотеки  оформлено книжково ілюстративну виставку  «Відкрий , о рідна мово, свої скарбниці золоті»

Друковані видання представлені на даній виставці переконують нас в тому, що рідна мова – є важливим чинником самовизначення нації, надійна основа розвитку країни.

Вітаємо Вас з Міжнародним днем рідної мови і бажаємо щоб материнське слово було для всіх нас оберегом.

«Герої не вмирають . Просто йдуть з Майдану – в небо. В лицарі- зі смерті…»

 21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повернув курс держави від євроінтеграційного до курсу, спрямованого на розвиток співпраці з державами-членами СНД. Поступальний рух колеса історії зупинено. Обурена таким рішенням уряду України молодь виходить на Майдан Незалежності у Києві. Невдоволення підтримують по всій Україні. Це був початок Революції Гідності.

Майдан. Мабуть, нині це слово знають у всіх країнах світу. Майдан Незалежності – це не тільки велика й головна площа в центрі Києва. Майдан – це прагнення жити за європейськими стандартами. За це прагнення Україна заплатила більше сотні людських життів та кілька сотень покалічених людей. Страшна ціна. Революція людської гідності. Саме так назвали ці буремні дні боротьби народу проти злочинної влади в засобах масової інформації, що тривала впродовж усіх зимових місяців 2013-2014 рр. та призвела до повалення тоталітарного режиму. Ця революція була не лише за людську, а й за національну гідність.

Минуло 2 роки із того моменту, як загинули   Герої Небесної Сотні, яких народила революція Майдану. Тепер нашу Україну ціною своєї крові, а інколи й життя оберігають учасники АТО в Донецькій та Луганській областях.

До Дня Героїв Небесної Сотні працівники відділу обслуговування  Липовецької    центральної   районної  бібліотеки  провели  вечір - пам'яті  «Герої не вмирають . Просто йдуть з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті…» 

 На заході були присутні учні старших класів Липовецького колегіуму ім. Василя Липківського. Ведучі  вечора  Безверха  А.,   Скоропад  Р. та   Козел Т. намагалися  відтворити  події майдану,  які  стали символом боротьби, символом прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі,  також  читали  вірші,  які   не залишили байдужим ні одного присутнього в  читальній залі.

Кадри кривавої розправи над мирними демонстрантами, присутні змогли побачити з продемонстрованих  відеокадрів  подій на Майдані.

Хвилиною мовчання вшанували пам'ять наших земляків Героїв Майдану  та воїнів – захисників які загинули в АТО, за світле майбутнє України.

 На захід був запрошений наш  земляк ,Віннічук Вадим Олександрович, який захищав  Батьківщину в зоні АТО і був поранений. Зав. відділом обслуговування Валентина Цивилюк  вручила квіти  герою, і   подякувала йому за доблесть, честь і хоробрість.

На заході була  презентована книжкова виставка  - вшанування «Тобі Україно моя, і перший мій подих, і подих останній». Представлені на виставці  книги, статті з періодичних видань,  проникливо відтворили  усю  палітру буремних протистоянь наших Героїв за свободу та незалежність нашої неньки України .

Хто вмирає в боротьбі , в серцях живе повіки

                                Народ почути треба й поважати,

І поступать так, як він велить.

Щоб потім ні за чим не жалкувати,

Відчути серцем історичну мить.

Щоб зберегти людей і Україну,

І провести до світлої мети.

А не вести усіх нас до загину.

З народом треба завжди в ногу йти!

Місяць лютий, сумно і з болем в серці, нагадує нам про події, які відбувалися на Майдані у 2014 році…У ці дні кожен з нас, у свій спосіб, відновлює у пам'яті обличчя Героїв, страшні картини палаючого Майдану, «дзвін» металу і звук сирен…

  З метою вшанування пам’яті героїв Небесної Сотні, друга річниця якої відмічається

18-20 лютого, виховання патріотичної свідомості  дітей, працівники  Турбівської міської  бібліотеки для дітей провели патріотичний альманах   спільно з учнями  3-б класу школи №2 . Також, на розгляд учасникам заходу,  організували книжкову викладку

  « Хто вмирає в боротьбі , в серцях живе повіки». Бібліотекар Ірина Володимирівна зачитала вірші  зі збірки  Ольги Стасюк «Не хочу стояти осторонь».

Історія нашого народу – це війни і повстання, це сльози і перемоги, це ненависть і любов, вірність і зрада. Це гарячі серця  від Січових стрільців до   Героїв Небесної Сотні, це сотні  тисяч  патріотів нашої держави, які зараз знаходяться на передовій, захищаючи від ворогів  свободу, незалежність та територіальну цілісність України. Сьогодні увесь свідомий український народ низько схиляє свої голови перед подвигами героїв,  які віддали свої життя і перед тими, які захищають і будуть захищати нашу землю!». 

  Кожна людина з Небесної сотні , як і ми з вами мали свої сім᾿ї, батьків, друзів, захоплення і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. 

 Ще довго – довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014рр. Ця подія сколихнула увесь світ, не залишила байдужою жодної душі.

Хай пам᾿ять про всіх   невинно убитих , згуртує нас живих, дасть нам силу на волю і наснагу для зміцнення держави. Нехай кожен з нас запалить свічку пам᾿яті, яка буде даниною поваги тим, хто навічно пішов від нас, але залишився в наших серцях. 

Небесна сотня… юнаки й батьки, їх імена ніколи не забути

Минає 2 роки з дня трагічних і водночас героїчних подій на Майдані в Києві, подій, які стали символом волелюбності, мужності, та нескореності українців. Саме цим подіям присвячена героїко-патріотична година, яку провели працівники районної бібліотеки для дітей спільно з дев’ятикласниками школи-колегіуму ім. В.Липківського. Учасники заходу перегорнули хроніку героїчного спротиву народу. 

Старшокласники були вражені силою духу, єдністю і взаємопідтримкою майданівців, масштабністю протестних акцій, які прокотилися по всій Україні та за рубежем. Але найсильніші емоції діти отримали від перегляду відео «Небесну Сотню,  Господи,  прийми» та «Борітеся – поборете»  про Сергія Нігояна. Зворушили присутніх пісня «Мальви» у виконанні Ані Лорак, та вірші присвячені Небесній  Сотні, які натхненно читали однокласники.

Долучитись до високого подвигу героїв допомогла книжкова виставка «Затиснувши болючі рани, Україна проростає Майданом…», яку майстерно презентувала бібліотекар читального залу Т.Наконечна. Один з розділів виставки присвячений героям воєнного конфлікту на Сході України, які стали гідними спадкоємцями героїв Майдану. Серед них і наші земляки. На превеликий жаль четверо із них віддали найдорожче – своє життя: Сергій Шевчук, Володимир Полупанов, Роман Грушко, Руслан Заєць. Пам’ять всіх загиблих героїв присутні вшанували хвилиною мовчання.

Цей захід - про цінність людського життя, про важливість віри, про необхідність пам’яті, про те, що кожен мусить докласти своїх зусиль, щоб жертви, принесені на вівтар України,  не були марними, щоб віра героїв в могутню процвітаючу європейську Україну стала дійсністю.

Афганістан: Подвиг. Трагедія. Пам'ять

15 лютого в нашій країні відзначають скорботний День пам'яті воїнів-афганців. Всі ті, хто воювали на афганській землі і повернулися з Афганістану і ті, хто назавжди залишилися там, і ті, хто вірили в перемогу – довго чекали цього дня – 15 лютого 1989 року. Десять років йшла неоголошена війна. На тій війні обірвалися тисячі життів молодих радянських воїнів.

Через горнило Афганістану пройшло  3193 – уродженців Вінниччини. З них 143 не повернулося до батьківських осель, згоріли в полум'ї тієї несправедливої і незрозумілої для них війни, 182 отримали поранення і контузії різної тяжкості, 116 стали інвалідами.

 З Липовецького району  було призвано на службу  63 чоловіки, загинув один наш земляк Степанюк  Володимир.

Липовецька центральна районна бібліотека  до 27 річниці виведення військ з Афганістану презентувала  книжкову виставку-панораму «Афганістан: Подвиг. Трагедія. Пам'ять»,  на якій були представлені книги про війну в Афганістані, портрет нашого  земляка , який загинув  виконуючи  свій інтернаціональний обов'язок, фотографії учасників бойових дій.  Для присутніх було  оформлено фотостенд під назвою "Забути Афганістан? Немає можливості" на якому розкривалась Афганська війна 1979 -1989р.р. у фотоматеріалах.

Вічний вогонь пам'яті не згасає над воїнами-інтернаціоналістами. Він попереджує, він закликає: не місце війнам в житті людей! Хай чорну війну навічно переможе світлий, чистий, ясний мир!

І знову мені Афган наснився

Кожен день , кожен час пам᾿ятайте,

Скільки жертв нам війна принесла.

Все, що можна , для миру віддайте,

Збережіть для нащадків життя!

Народна мудрість говорить , що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою із своїх джерел, але захистити себе вона не може, це святий обов᾿язок тих , хто їсть хліб, п᾿є воду, милується красою рідної землі. Тому і встають молоді люди в солдатський стрій. Афганська війна…, брудна, неоголошена…   Коли чуєш цю фразу, відразу уявляєш  щось дуже велике і страшне. Це не тільки бої,  героїзм і подвиг. Це важкі людські втрати, страждання, нелюдські випробовування.

До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав в Турбівській міській бібліотеці для дітей відбувся тематичний огляд літератури «І знову мені Афган наснився».  Наші діти мають знати і пам᾿ятати ,що війна – горе не однієї людини , а цілого народу. Що в тих страшних подіях, які відбувалися на території палаючої Афганської землі до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу українські воїни –інтернаціоналісти. Багатьом із них ніколи не повернутись до рідної хати, не побачити ні рідних , ні неба, ні гарної землі. Над їхніми головами свистіли кулі, кожна хвилина життя могла стати останньою. Роки , скільки їх не минуло , не зітруть у пам᾿яті імена воїнів афганців.

Схилімо голову  перед світлою пам᾿яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя.